Греція 2012: усе включено, крім мого маршруту

Усе вже організовано. Готель на Халкідіках, екскурсії, автобус до аеропорту, літак назад в Україну. Моя перша закордонна подорож. Від мене, здається, потрібно тільки вчасно їсти, відпочивати й не загубитися між цими двома заняттями.

І тут з’ясовується невелика проблема: мені хочеться самому вирішувати, куди їхати.

Готель хороший. Греція прекрасна. Навіть до екскурсій претензій немає. А от до власного маршруту вже є питання. Особливо до тієї його частини, де треба повертатися додому.

Пакетний турист із власними побажаннями

На Халкідіках усе влаштовано для спокійного відпочинку. All inclusive. Поспав, поїв, кудись з’їздив, повернувся в готель. Поїхали в Салоніки, побували й в інших місцях. Можна взагалі не займатися організацією: її вже зробили за тебе.

Певний час я сумлінно користуюся всіма перевагами. А потім стає нудно.

Не тому, що мені погано. Мені якраз добре. Просто хочеться не лише обирати, на яку готову екскурсію поїхати, а й самому вирішувати, що взагалі робити далі. У моєму першому закордонному відпочинку несподівано прокинувся свій маленький туроператор. І з готовою програмою він уже не зовсім погоджується.

Але спочатку про те, за що цій програмі я дуже вдячний.

Метеори: монастирі з хорошим видом

29 липня їдемо з готелю на одноденну екскурсію в Метеори.

Величезні кам’яні стовпи, зелень між ними, далеко внизу долина. А на вершинах скель стоять монастирі. Дивишся на цей камінь, потім на споруди нагорі, потім ще раз на камінь. Ну як узагалі можна було вибрати собі таке місце?

З видом точно не прогадали.

Скелі одна за одною піднімаються над долиною. На їхньому тлі монастирі виглядають зовсім невеликими. Каменю тут явно дісталася головна роль, архітектурі залишили найвищі точки. І як же це красиво разом.

Сідаю на білий парапет, фотографуємося. За спиною скелі, монастир, унизу зелена долина. У мене синя смугаста футболка й цілком задоволений вигляд. Ще б пак: для такого фону навіть особливо старатися не потрібно. Просто не затули собою всі Метеори :)

Мені тут страшенно подобається. Це місце виглядає нереально. Можна довго розповідати, що десь є красиві скелі, але тут на них ще й монастирі поставили. І все це перед тобою, а не на картинці в чужій розповіді.

Після такого навіть незручно скаржитися на пакетний тур. Тур свою роботу виконав чудово. Питання в мене зовсім до іншого.

Афон із палуби

31 липня пливемо вздовж Афону на дерев’яному кораблику. У ньому є цей приємний шарм старовини: дерево, канати, палуба. Не знаю, наскільки він історичний сам по собі, але для такої прогулянки виглядає дуже доречно.

Тримаюся за канат, другою рукою прикриваю очі від сонця. Поруч грецький прапор, навколо синя вода. Фотографія виходить майже капітанська. Добре, що керувати кораблем для неї не потрібно.

На березі монастир. Будівлі спускаються до моря, над ними піднімаються круті зелені схили. Дивимося на все це з води. На берег я не сходжу, моя частина знайомства з Афоном проходить на палубі.

Афон займає східний із трьох півостровів Халкідікі. Його чернеча традиція налічує понад тисячу років: перший статут підписали ще у 972 році, а двадцять монастирів утворюють самоврядну спільноту.

Для нашої культури це дуже важливе місце. І побачити його ось так, із моря, справді кайфово. Дерев’яний кораблик, вода, монастирі на схилах. Тут хочеться роздивлятися берег, а не шукати, чим себе зайняти.

От і виходить: екскурсії прекрасні, готель хороший. Усе включено. Крім мого бажання їхати додому за розкладом.

Зворотний квиток є. Бажання немає

За планом мене мають відвезти до аеропорту, а звідти я маю полетіти в Україну. Усе вже готове, лишилося погодитися з власним квитком.

А я скасовую заплановане повернення й лечу в Афіни.

Оце вже зовсім інше відчуття. Ми самі вирішуємо, куди їхати, як їхати й що буде далі. Можна не знати, де опинишся завтра, і не намагатися терміново виправити цю ситуацію. Мені вона подобається.

Тепер доведеться самим усе організовувати. Ніхто не склав за нас наступну частину подорожі. Зате її можна скласти так, як хочеться. І навіть передумати, якщо захочеться інакше.

Перший закордонний відпочинок явно виходить за межі пакета. Пакет можна вважати використаним. Мене ще ні.

Афіни без особливої цілі

3–4 серпня гуляємо Афінами. Без якогось великого плану: дивимося місто, доходимо до відомих місць, фотографуємося. Після рішення не повертатися додому навіть сама ця прогулянка відчувається інакше. Ми тут, бо самі захотіли сюди приїхати.

Біля парламенту дивимося на зміну варти. Стаю поруч із вартовим для фотографії. Він у формі, я знову у своїй синій смугастій футболці. У кожного свій дрескод, і з моїм подорожувати поки зручніше.

Піднімаємося до Акрополя. Колони, кам’яні блоки, синє небо. Біля Ерехтейона роздивляюся споруду й фотографуюся серед каміння. Тут є на що подивитися і зблизька, і з відстані: відійшов трохи, і вже зовсім інший ракурс.

За кам’яним театром із півколами рядів та арками видно сучасні Афіни. Місто щільно забудоване, будинки тягнуться далеко. На передньому плані стародавні споруди, за ними звичайне нинішнє життя. Нікуди окремо їхати, щоб перейти від одного до іншого, не треба.

Дивлюся на високі античні колони на тлі неба. Із цих колон, каміння й міста внизу можна зробити багато фотографій. Що ми, власне, й робимо. Архітектура терпляча, нікуди від нас не йде.

Доходимо до Панафінейського стадіону. Саме тут у 1896 році проходили перші сучасні Олімпійські ігри. Стою біля мармурових трибун. Для мого знайомства зі стадіоном поки достатньо дійти до нього й сфотографуватися. Олімпійські нормативи сьогодні не здаю.

А потім є ще готель із гарними краєвидами, басейн, вечори з грецькою музикою, грецькі салати. Після прогулянок серед каміння можна спертися на бортик басейну й побути просто задоволеним відпочивальником. Власний маршрут не зобов’язує відмовлятися від зручностей.

Усе це дуже приємно. І особливо приємно, що за початковим планом цієї частини подорожі в мене взагалі не мало бути. Я мав летіти додому. Натомість гуляю Афінами, слухаю грецьку музику й думаю, куди ще вибратися.

На день до Егіни

5 серпня зранку перепливаємо з Афін на Егіну. Острів, море, ще одна невелика пригода. Наймаємо місцевого водія й просимо показати красиві місця. На цей день такого плану цілком достатньо.

Їдемо островом, дивимося навколо. З висоти видно дерева, будинки, далі море. Місце виявляється саме таким, заради якого й хотілося вибратися з міста.

У Егіни є й серйозна біографія. В античності це було важливе місто-держава, а в 1828 році острів став тимчасовою столицею нової грецької держави. Тут працював уряд Іоанна Каподистрії. Для невеликої поїздки на день історії цілком пристойно.

Але зараз мені найбільше подобається вид на море.

Зупиняємося серед каміння, біля кам’яного столу, й проводимо тут дві-три години. Унизу зелень і будинки, за ними вода. Просто середземноморська краса. Дуже романтичне місце, де не хочеться вигадувати собі насиченішу програму.

На Халкідіках мені було мало спокійного відпочинку. Тут можу кілька годин нікуди не поспішати, і мене все влаштовує. Виявляється, справа не в тому, щоб постійно кудись бігти.

Потім повертаємося назад. Одна поїздка, один острів, кілька годин із прекрасним видом. Цього вистачає.

Хороший варіант і мій варіант

На Халкідіках було добре. Хороший готель, спокій, усе організовано. Метеори взагалі прекрасні, Афон теж дуже сподобався. Я не тікав із невдалого відпочинку.

І саме тому вибрати своє виявляється не так очевидно. Якби все було погано, рішення давалося б простіше. А тут один варіант хороший, зручний, уже готовий. Інший треба ще придумати й організувати самому.

Мені захотілося другого.

Афіни, музика, салати, прогулянки без особливої цілі, Егіна з її морем і кам’яним столом. Усе це стає моєю винагородою за рішення зробити по-своєму. Організації більше, зате й кайфу більше.

Додому я цього разу за розкладом не полетів.

Далі в маршруті Барселона. Розклад, схоже, доведеться посунути ще трохи :)