Куала-Лумпур: мій старт в інтернет-маркетингу

Подорожувати класно. Але питання фінансів нікуди не зникає. Хочеться їздити далі, а для цього треба розуміти, звідки братимуться гроші. Учитися, шукати нові можливості, пробувати щось, у чому ще не розбираєшся.

У мене таким напрямком став інтернет-бізнес. Воронки продажів, маркетинг, власні інформаційні продукти. Я тільки починав у це вникати. Усе виглядало новим і трохи футуристичним: як узагалі влаштований бізнес, який можна будувати через інтернет?

Восени 2013-го ми двічі приїхали за цими знаннями в Куала-Лумпур. У вересні був Internet Income Intensive Пенга Джуна, у жовтні повернулися на семінар Роберта Аллена. Два візити, але для мене це одна історія про початок.

Пенг Джун і перші воронки

Перший семінар був пов’язаний із нашим періодом життя й подорожей на Балі. Пенг Джун розповідав про продажі: як розказати про свій продукт, як вибудувати маркетинг, як працюють воронки.

Для мене це були початкові речі. Я ще тільки розбирався, як усе поєднується, і тут можна було побачити людей, які вже цим займаються. Послухати, як вони мислять, як представляють свої ідеї, що саме пропонують іншим.

На Internet Income Intensive було багато практики. Люди сиділи з ноутбуками, працювали, обговорювали свої проєкти. 16 вересня я сфотографувався з Пенгом Джуном біля банера семінару.

Після навчання я ще й написав йому: представився, нагадав, що був на заході, запропонував обговорити співпрацю та запитав про підтримку й знайомство з іншим учасником з України. Сам пробував продовжувати знайомства за межами семінарського залу.

Із Китаю до Роберта Аллена

У жовтні ми прилетіли вже з Китаю. Поспішали, щоб устигнути на семінар. Подорожі подорожами, але треба було розбиратися й у тому, як підтримувати свої фінансові можливості.

10 жовтня знову були в Куала-Лумпурі. Увечері я сфотографувався на тлі освітлених Petronas. Мабуть, ці вежі видно з будь-якого куточка міста. :)

Аллен був мені цікавий і через фінанси: інвестиції, різні джерела доходу, як не залежати тільки від чогось одного. А на семінарі ми багато говорили про те, як представляти себе, як позиціонувати свою справу й знайомитися з людьми.

У ньому самому мені подобалося, що він здавався простим і звичайним чоловіком. Слухаєш і розумієш, що вже чогось навчився, а попереду ще багато нового.

Перші дні проходили приблизно так: готель, семінар, готель. Потім знову семінар, знайомства, спілкування, готель. Усе англійською. Щось уже розуміли. Насправді не все. Але старалися.

Книжка про фінансову свободу у 25

На заняттях ми не тільки слухали. Кожен придумував свої ідеї для бізнесу, майбутніх книжок, власного позиціонування. Складали дошки візуалізації, малювали свої воронки, вчилися пояснювати, що хочемо запропонувати.

У мене на фліпчарті з’явився заголовок: «Retire Rich, Healthy and Happy at 25». Нижче: «Your easy way from nothing to financial freedom».

Вийти на пенсію багатим, здоровим і щасливим у 25 років. Легкий шлях від нуля до фінансової свободи. Ось такий задум книжки я вже тоді представляв.

У мене вже був певний капітал, хоча й не дуже великий. Мені здавалося, що це вже щось схоже на можливість відійти від справ. Хоча насправді до повної фінансової свободи цього ще було недостатньо. Але я саме так на це дивився. Тому й думав про фінансову свободу, про те, як її досягати й що можна про це розповісти іншим.

Стою біля аркуша, на бейджі написано Andrew, поруч моя майбутня книжка, поки що маркерами на папері. Уже навіть є заклик її купити. :)

Особливо прикольно було слухати інших учасників. В одному залі зібралися дуже різні люди, і кожен ділився своїм: ось моя ідея, ось моя аудиторія, ось як я себе представляю. Дивишся: ці роблять так, ті інакше, а я пробую ось так. Можна обмінятися думками й зрозуміти, як ваші ідеї можуть взаємодіяти.

Був і конкурс на найкращу сторінку, що продає. Хто краще подасть свою пропозицію, хто краще зробить сторінку. Це теж було прикольно: одразу пробувати те, про що говорять на сцені.

Вечірній Куала-Лумпур

Після семінарів ми гуляли містом. Заходили на мою улюблену Jalan Alor, вулицю з їжею, столиками й вечірнім рухом.

А вдень місто виявлялося дуже зеленим. 16 жовтня гуляли садами. Орхідеї, гібіскуси, доріжки серед рослин. І раптом через дорогу пробігає варан.

Просто гуляєш, і тут оп, варан! Мене це дуже здивувало. Я його, звісно, пофотографував.

Ще сфотографувався біля кам’яної споруди, схожої на маленький Стоунхендж. Не справжній англійський Стоунхендж, звичайно, але вигляд для фотографії цікавий.

Трохи космосу

Того ж дня зайшли в Національний планетарій Малайзії, Planetarium Negara. Він розташований у зеленому районі Tasik Perdana. Його урочисто відкрили 7 лютого 1994 року, щоб знайомити людей з астрономією та космічною наукою.

Тут можна розглядати космічну техніку зовсім зблизька. Біля одного з експонатів я сфотографувався: двигун Viking для ракети Ariane 4. Поруч був і стенд зі скафандром, у який можна вставити обличчя. Голова моя, а все інше вже космічне. :)

Найбільше мене вразив скафандр у вітрині. Я сприйняв його як справжній костюм космонавта, який побував у космосі. Дивишся на таку річ зовсім інакше, ніж на звичайний музейний макет.

А ще в його шоломі відображався я. Підійшов ближче, сфотографував своє відображення й показав два пальці. Вийшов такий космічний автопортрет.

Мавпи, SUKA і правила таксі

У зеленій частині міста трапився знак: обережно, мавпи. Після варана, який перебіг дорогу, вже цілком логічне попередження.

А ввечері побачили вивіску «SUKA Restaurant Bar». Для нашого вуха назва дуже смішна. Таке не сфотографувати було важко. :)

Потім у таксі роздивлявся значки із заборонами. Не курити, не їсти дуріан, не цілуватися. Оце набір! Особливо дуріан поруч із поцілунками. Теж залишив собі на фото.

За ці два приїзди вмістилося багато всього: семінари, знайомства, нічне місто, варани, космос. Але головне, з чим я вийшов із навчання, було дуже простим: ого, тепер зрозуміліше, як це робиться. Як можна займатися інтернет-бізнесом, представляти свої ідеї й будувати навколо них маркетинг.

Я відчував, що справді прокачався в розумінні. І це було круто.