Малайзія 2013: хмарочоси, скат і чужі окуляри

За кермом човна. Куала-Селангор, 27 травня.

Після Камбоджі Куала-Лумпур зустрів мене дуже простим враженням: ого, цивілізація! Вежі Petronas, сучасне місто, вечірні вогні. Місто здалося дуже чистим, і після попередньої частини подорожі контраст відчувався одразу.

Ми гуляли центральними районами пішки. Уже вечоріло, місто світилося, і було просто приємно йти й роздивлятися навколо. Величезна зелена площа біля державних будівель, підсвічена вежа, хмарочоси.

Вежі Petronas над Suria KLCC. 25 травня.

Petronas, звісно, важко не помітити. Дві вежі стоять поруч і чудово виглядають над фасадом торгового центру. Після камбоджійських доріг і пляжних бунгало така зміна декорацій виглядає дуже переконливо. Ще недавно перед нами було море, а тепер ось ця велика, освітлена конструкція.

Нічний Куала-Лумпур: портрет на тлі міських вогнів.

Але дивитися вгору весь вечір теж не обов’язково. У Куала-Лумпурі вистачає цікавого й на рівні столу.

Джалан Алор: мій перший скат

На Джалан Алор люди сидять просто надворі, їдять, розмовляють. Столики, тарілки, риба, ще якась їжа, яку я поки не дуже вмію називати. Навколо купа людей, і вся ця вулична ресторанна двіжуха для мене ще досить незвична.

Тут цікаво роздивлятися навіть те, що ти не збираєшся замовляти. Різні риби й морепродукти, щось знайоме, щось зовсім незрозуміле. Але найголовніше для мене цього разу — скат. Я пробую його вперше в житті.

Ось це було екзотично! Можна довго описувати вуличний ринок, його людність і атмосферу, але для мене цього разу скат явно вийшов на перше місце. Не щодня сідаєш поїсти й пробуєш таку рибу вперше.

І я серед цієї двіжухи, зі своєю тарілкою. Звичайна фотографія за столом, зате до неї є дуже конкретний спогад: перший скат :)

Риба й морепродукти на льоду. Куала-Лумпур, 25 травня.

На воду — до орлів

Під час виїзду до Куала-Селангора міські вежі змінилися водою, човнами й зеленими берегами. Тут на нас чекала інша екскурсія: годування орлів.

Мавпа на плечі. 27 травня, перед прогулянкою човном.

Для птахів порізали курятину на шматочки. Потім ми досить довго пливли й зрештою зайшли в якісь густі зарості біля води. Здається, мангрові, але точно не скажу.

Над водою літало багато орлів. Підкидаєш шматочок м’яса, і птах ловить його просто в повітрі. Я теж підкидав. Крутий досвід: ось шматочок ще летить, а його вже перехопили. З точністю в цих хлопців усе добре.

Птахи над водою біля Куала-Селангора. 27 травня.

У човні, з птахами над річкою за спиною. 27 травня.

А ще мені дали порулити човном. Тож я встиг побути й пасажиром, і людиною за кермом. Можливість самому трохи покерувати теж дуже сподобалася.

Вечірній слід човна на воді. Куала-Селангор, 27 травня.

Бату: 272 сходинки й одна крадіжка

До печер Бату ведуть 272 сходинки. Звучить як початок історії про важке сходження, але в нас усе пройшло спокійно. Просто піднялися. Особливої драми мої ноги з цього не зробили.

Біля сходів до печер Бату. 29 травня 2013 року.

Зате мавпи тут цілком здатні організувати драму самостійно. Одна прямо на сходах стягнула в когось окуляри й утекла з ними. Не в мене, але я цю історію добре запам’ятав. Людина залишилася без окулярів, мавпа — з окулярами.

Бату — це вапнякові печери й індуїстські святині біля Куала-Лумпура. Велика головна печера стала місцем храмового поклоніння наприкінці XIX століття. Комплекс особливо пов’язаний із богом Муруганом та святом Тайпусам. Коротко про Бату.

Біля великої зеленої статуї в комплексі Бату. 29 травня.

Саме поєднання природи й святині тут дуже сподобалося. Природа сама збудувала ці величезні печери, а люди надали їм ще й сакрального змісту. Від цього місце має особливий шарм. Стоїш серед високих кам’яних стін, дивишся вгору — і тут уже без жартів: монументально.

Скельні стіни й відкритий до неба простір печер Бату. 29 травня.

Після міських хмарочосів цікаво побачити такий масштаб, до якого люди не доклали будівельного крана. Храми, статуї, сходи тут зроблені людьми, але сам простір значно давніший. І він вражає навіть без знання всіх релігійних деталей.

Petrosains: що стоїть за блиском веж

У Куала-Лумпурі ми також побували в Petrosains, науковому центрі в Suria KLCC. Я запам’ятав його насамперед як музей про нафту й буріння. Насправді тема ширша: це інтерактивний центр науки й технологій, створений PETRONAS, де нафтова галузь — важлива частина експозиції. Він працює з 1999 року. Про Petrosains.

Маленька галактика на долоні. Petrosains, 31 травня.

Тут можна фотографуватися з тривимірним зображенням на долоні, погратися в літачки й покласти руку на динозавра. Усе це ми й робимо. Динозавр теж потрапляє до нашого фотоальбому.

З рукою на динозаврі. Petrosains, 31 травня.

Нафта — одне з джерел малайзійського добробуту, і масштаб PETRONAS тут допомагає зрозуміти порядок цифр. За 2012 рік група PETRONAS мала близько 291 мільярда рингітів виручки та перерахувала федеральному уряду й урядам штатів 80 мільярдів у вигляді податків, дивідендів та інших платежів. Це саме виручка, не прибуток. Суми вже трохи пояснюють, чому назва компанії така помітна в місті. Річний звіт PETRONAS за 2012 рік.

Серед труб і промислового обладнання в Petrosains. 31 травня.

Але музейна прогулянка в нас значно веселіша за читання річної звітності. Я в синьо-чорній смугастій футболці то біля труб і вентилів, то за інтерактивною установкою, а потім уже поруч із болідом «Формули-1». Можна роздивлятися техніку й самому щось пробувати. Від галактики на долоні до гоночної машини — непоганий діапазон для одного музею.

Біля інтерактивного експоната Petrosains. 31 травня.

Поруч із болідом «Формули-1» у Petrosains. 31 травня.

Mindvalley: мріяти, вчитися й робити

У Куала-Лумпурі була ще одна зустріч, уже ближча до моїх робочих інтересів. Я починав цікавитися інтернет-бізнесом: продажами, розсилками, тим, як усе це влаштовано. І ми побували в офісі Mindvalley, компанії Вішена Лакіані. Зустрілися з командою, поспілкувалися про можливі взаємодії.

В офісі на стіні — The Code of Awesomeness. Сміливо мріяти, розвиватися через навчання, бути позитивним і захопленим своєю справою, допомагати іншим. Підтверджувати слова діями. Ось ці формулювання мені дуже відгукнулися.

The Code of Awesomeness на стіні офісу Mindvalley. 3 червня.

Особливо сподобався ще один напис: «Life isn’t about finding yourself. Life is about creating yourself». Життя — про те, щоб створювати себе, а не тільки шукати. Коротка фраза, але мені вона справді зайшла.

Напис про те, щоб створювати себе. Офіс Mindvalley, 3 червня.

А ще на полиці стояв величезний кросівок. Я сфотографувався поруч у чорній футболці. Здається, він належав Тоні Роббінсу, але за це не ручаюся. За розмір — так, його на фотографії добре видно :)

Біля полиці з великим кросівком. Офіс Mindvalley, 3 червня.

Далі маршрут продовжився на Балі. А з Куала-Лумпура я забрав знайомство зі скатом, досвід за кермом човна й історію про мавпу, яка дуже швидко вирішила питання з окулярами. На щастя, чужими.