Сан-Дієго: що відбувається після кліку
Січень 2014
Зі снігу в Сан-Дієго
Зранку у Філадельфії ще лежав сніг. Увечері в Сан-Дієго було десь плюс п’ятнадцять. Після перельоту через Атланту й кілька часових поясів я вийшов з аеропорту з відчуттям, що за один день поміняв не лише берег, а й пору року. Інше повітря, інше оточення, зовсім інший ритм. Тепло було приємним бонусом. Летів я на Traffic & Conversion Summit.

Про саміт я дізнався ще в Україні від тренерів, до яких прислухався. За їхніми розповідями, у Сан-Дієго збиралися люди, які вже навчилися продавати через інтернет і могли пояснити, як саме це роблять. Мене цікавили відео, продажі в інтернет-магазинах і особливо воронки. Хотілося не просто послухати про чужі результати, а зрозуміти, що там відбувається між рекламою і моментом, коли людина платить.
Забрати бейдж можна було ще напередодні. Після перельоту я був зайнятий тим, щоб десь оселитися, звикнути до часу й нарешті виспатися. Тому до Manchester Grand Hyatt пішов уже вранці першого дня. І з’ясувалося, що таку саму геніальну ідею мали ще, здається, кількасот людей. Лише реєстрація забрала приблизно годину. Зате коли дістав бейдж, можна було нарешті піти туди, заради чого я перетнув континент.

Що відбувається після білборда
У Вортоні я вивчав маркетинг дистанційно. Там були питання, з яких і варто починати: кому ти продаєш, яку потребу закриваєш, чим відрізняєшся від інших. У Сан-Дієго до цього додали наступне: добре, ти знаєш, до кого говориш. А тепер покажи, що саме ця людина зробить після того, як тебе помітить.
Я звик бачити в Україні рекламу на білбордах. Білборд цілком може спрацювати: ти його помітив, згадав назву, може, навіть щось купив. Але мені хотілося бачити, що відбувається після того першого погляду. В інтернеті можна прокласти шлях від оголошення до покупки, порахувати, скільки людей пройшли кожен відрізок, і побачити, де більшість завертає назад. Тоді вже є що виправляти, окрім самого білборда.
Саміт відкривав Раян Дайс, один із його засновників. Він говорив, зокрема, про нативну рекламу: оголошення може бути схожим за формою на матеріали, які людина вже читає, замість того щоб кричати з окремого банера. Іншу частину програми вели Перрі Белчер, Роланд Фрейзер і Річард Лінднер. Вони розбирали, як залучати клієнтів і будувати пропозиції, щоб людина мала причину прийти, купити й повернутися. На одному слайді це вмістилося в п’ять кроків.

Уявімо курс «Інвестуй як Баффет» про основи довгострокового інвестування у вартість. Це вигаданий приклад: я такого курсу не продаю, і Баффет до нього не має стосунку. Я побачив оголошення й перейшов за посиланням. Спочатку мені пропонують безкоштовну шпаргалку: на які цифри дивитися у звітності компанії. Залишаю пошту й одразу отримую щось корисне. Це Lead Magnet. Далі мені пропонують за невелику плату практичну вправу: відкрити звітність однієї компанії й знайти в ній ці цифри. Це Tripwire. На одну вправу зважитися простіше, ніж одразу купити цілий курс.
Сам курс і є Core Offer, основною пропозицією. Я вчуся сам читати фінансову звітність, оцінювати бізнес і зіставляти його внутрішню вартість із ціною акції на біржі. Якщо хочу зрозуміти, де в моїй оцінці слабке місце, можу доплатити за розбір: спочатку я сам оцінюю компанію, а потім отримую відгук на свою роботу. Це Profit Maximizer. Якщо курс мені поки задорогий, натомість можна запропонувати коротший і дешевший урок. Це вже downsell, окремий прийом, а не шостий крок на слайді. А Return Path виглядає так: згодом мені приходить лист із ще однією вправою, яку я можу зробити самостійно. Є привід повернутися, крім того, що мені знову показали рекламу.

Найкраще в цій схемі для мене те, що можна перевірити кожен крок. Якщо всі беруть шпаргалку, але майже ніхто не платить за вправу, я знаю, між якими двома кроками шукати проблему. І не треба відразу переробляти весь курс. Вортон допомагає зрозуміти, кому й навіщо потрібен такий курс. Воронка дає спосіб перевірити, чи людина справді дійшла до покупки.
Між залою і затокою
Hyatt стоїть біля затоки. Вийшов із готелю, і поруч марина, ряди яхт, вода. Я до таких набережних ще не звик. Мені сподобалося, як тут усе встигає бути красивим і нікуди не поспішати. У залі за цей час уже встигли б обговорити, як підвищити конверсію на наступному кроці. А тут можна просто постояти й подивитися на яхти.

Це місто мені відразу сподобалося й як можливе місце для життя. Недалеко звідси, у Ла-Хої, живе Ірвін Джейкобс, співзасновник Qualcomm. А в Енсінітасі, далі на північ, свій дім має Тоні Гоук. Два зовсім різні заняття, дві людини, яких знають далеко за межами Каліфорнії. І обидва обрали це узбережжя. Після прогулянки біля води я вже трохи розумів чому.

Увечері біля Seaport Village знову видно Hyatt, тепер уже підсвічений. За день я встиг переключитися між двома темпами: у залі одна ідея наздоганяє іншу, а біля води нарешті перестаєш поспішати. Наступного ранку знову хотілося в залу. Там виступав Френк Керн.

Від спеціаліста до людини, яку слухають
Керн умів пояснювати складні речі про цінність продукту так, що іноді його виступ нагадував стендап. У програмі він розбирав, зокрема, як продавати дорогі консультації через вебінари. Мені подобалося, що після жарту все одно лишалося щось, що можна взяти й застосувати. У нього хочеться вчитися.

Окремо зачепила піраміда позиціювання. На нижньому рівні generalist, людина, яка робить потроху всього. Далі specialist, до якого йдуть з конкретною задачею; authority, чиїй думці довіряють; celebrity, якого вже впізнають. А на самому верху в слайді стоїть знак питання. Мені це читається як поєднання двох останніх речей: тебе впізнають і до тебе йдуть саме за фаховою думкою. Celebrity Authority. Впізнаваність сама по собі ще не дає відповіді на питання, за що людина готова тобі платити.

Це інше питання, ніж п’ять кроків воронки. Піраміда пояснює, як тебе сприймають. Воронка пояснює, що людина далі робить. Ще в одному розборі було видно всю дорогу: різні джерела відвідувачів, сторінка, де людина лишає адресу, далі листи, відео чи вебінар, і аж тоді особиста розмова. Мені подобалося бачити цей шлях цілком. Реклама виявилася лише одним із місць, де можна щось покращити.

У перерві я вибрався поїсти морепродуктів біля води. Приємна зміна після слайдів: замість того щоб стежити, куди переходить людина на сайті, можна просто дивитися, як у затоці стоять човни. І в Сан-Дієго для цього навіть не треба їхати далеко від конференції.
Ще одна річ, яка мене здивувала: до людей зі сцени можна було підійти. Я підійшов до Керна. Щойно сидів у залі й слухав його, а в перерві вже можна стояти поруч і заговорити як з нормальною людиною. На цьому саміті такий перехід від сцени до звичайної розмови багато для мене важив.

З Нілом Пателем я навіть спробував узяти інтерв’ю. До цього він уже співзаснував Crazy Egg та KISSmetrics і писав про маркетинг у Quick Sprout. Мене цікавили люди, які можуть показати, що відвідувачі справді роблять на сайті, а не тільки скільки їх прийшло. Саме з такою людиною я й вирішив уперше взяти інтерв’ю англійською. Вийшло приблизно півтори хвилини. Для першого разу півтори хвилини англійською з Нілом Пателем було цілком достатньо.
У ще одну перерву я піднявся на сцену й сів у крісло. На сцені я, звісно, не виступав. Можна просто на хвилину помінятися місцями із залом і подивитися, як усе виглядає з іншого боку.

Чого вчишся, навіть коли сидиш у залі
Увечері слухав Кевіна О’Лірі, Mr. Wonderful із Shark Tank. У тому шоу він разом із такими людьми, як Марк К’юбан і Деймонд Джон, слухає підприємців, ставить їм запитання й вирішує, чи вкладати свої гроші. На саміті було цікаво стежити не тільки за тим, про що він говорить. Як тримається, як реагує, як доносить думку до зали. Навіть сидячи в залі, на таких речах можна багато чого навчитися.

Я ще недавно був на Майдані, де люди збиралися зовсім з інших причин. А тут сиджу в готелі в Каліфорнії й слухаю, як інвестор говорить про бізнес. Це два дуже різні світи, і їх не треба міряти однією міркою. Мене зачепило, як сильно оточення визначає, які розмови ти чуєш і що починаєш помічати сам.
З Раяном Дайсом теж вдалося коротко перетнутися. На сцені він відкривав саміт, між виступами до нього можна було підійти. Не якась довга розмова; саме те, що така можливість взагалі була, мені й сподобалося.

Між виступами я міг просто зав’язати розмову з людьми, які вже роблять те, чого я хочу навчитися. З різних країн, зокрема й з країн СНД. У програмі стояли імена спікерів, але частина цінності саміту взагалі була поза програмою: між сесіями люди розповідали, над чим працюють, і можна було почути, як хтось інший підходить до знайомої задачі.

Що взяти з собою, коли саміт закінчиться
Наступного ранку я ще встиг коротко перетнутися з Кевіном Гаррінгтоном. Це інший Кевін із Shark Tank, один із перших інвесторів шоу. Ще у вісімдесятих він продюсував довгі телерекламні передачі, в яких товар показували й одразу пропонували замовити. Цікава рима до всього, що я тут почув. На телебаченні ти показуєш, як працює товар, і даєш людині можливість купити. В інтернеті можна ще й побачити, на якому саме кроці вона передумала.

У перерві знову пішов до води. Біля Seaport Village побачив жінку, яка везла у візочку собак. Дитячий візочок мене б не здивував. А от собак у ньому я ще не звик бачити.

Зблизька біля візочка були вже й повідки. На саміті я розбирався, чому люди приймають ті чи інші рішення. Тут, схоже, рішення було простіше: навіщо собакам увесь час іти пішки, якщо можна їхати?

Далі пройшов уздовж води. Після виступів мені якраз хотілося побути з цими думками без наступного слайда. Почув, як роблять інші. Тепер треба зрозуміти, що з цього годиться мені, що варто перевірити, а в чому я сам можу думати інакше. Інакше просто привезу додому повний блокнот чужих висновків.

Біля Pier Café думка знову повернулася до того, заради чого я сюди летів. Я вже хотів багато подорожувати, і мене зачепила цілком практична можливість: навчитися добре заробляти, не прив’язуючись до одного міста. У цій роботі мені подобається, що можна зробити крок, подивитися на результат і вирішити, що міняти далі. Хочу навчитися працювати так і виробити свій підхід.
